Рецензии на фильмы и сериалы

Недавний успех адаптации One Piece от Netflix вселил надежду, что анимационные сериалы могут рассчитывать на достойное воплощение в лайв-экшене и что у культового проекта «Аватар: Легенда об Аанге» есть шанс. После провала полнометражного фильма М. Найта Шьямалана 2010 года казалось, что в игровом формате Аанг уже не появится на экранах и так и останется анимированным персонажем. И вот на помощь приходит главный стриминг планеты и меняет формат из полного метра в многосерийный проект, чтобы найти свою основу и отразить то, что делало оригинал великолепным и столь любимым у аудитории.

В мире «Аватара» люди способны покорять стихии, а каждый из народов, населяющих его, возносит одну из четырех Огонь, Воду, Воздух или Землю. Для поддержания гармонии и баланса раз в сто лет в одном из народов перерождается так называемый Аватар, человек, способный управлять всеми стихиями. События сериала разворачиваются для нас в тот момент, когда Аватар должен появиться в племени воздушных кочевников, однако судьба, предназначенная новому избранному, мальчику Аангу, ему самому кажется пугающей и нежеланной. Аанг сбегает из храма, где проходит обучение, но в очень неподходящий момент: грядущее перерождение Аватара побуждает народ Огня развязать войну, чтобы стать главенствующей в мире цивилизацией

Одной из главных причин, почему экранизация Шьямалана в свое время была встречена негативной реакцией, стало так называемое «обеление» персонажей. Мир «Аватара» во многом вдохновлен восточной культурой, традициями и даже историческими событиями, и потому каст фильма казался создателям оригинального сериала Nickelodeon даже оскорбительным, а самой картине мешало почувствовать себя аутентичной. Netflix исправляет ошибки предшественника: главные и многие второстепенные роли в его адаптации исполняют актеры азиатского происхождения и из коренных народов Америки.

Конечно, основное внимание среди них приковано к титульному персонажу, Аангу, роль которого в новой адаптации исполняет Гордон Кормье. И юный актер справляется со своей задачей на полную: его Аанг забирает все симпатии с первого появления на экране своим очарованием, добротой и искренней улыбкой. Вместе с тем, когда того требует сюжет, он тут же забывает об играх и дурачестве и идет сражаться с врагами, полностью концентрируясь на бое и на защите близких ему людей. Образ юного мага воздуха чем-то напоминает его недавнего предшественника на Netflix, непоседливого и юркого Луффи из сериала «Ван-Пис», такого же непосредственного в своем жизнелюбии и радости. Невольно думаешь о том, какая из этих двух мальчишек вышла бы команда.

Гордон и сам несколько соотносит себя со своим героем в его эмоциях. «Я и Аанг этакие счастливые мальчишки. Иногда мне кажется, что я чувствую себя слишком счастливым, и в этом, наверное, наше с ним сходство». И несмотря на то что на съемочной площадке Кормье веселится, подобно самому Аангу в храме магов воздуха, выделываясь своими способностями, актер относится к делу серьезно. Подобно другим актерам команды он на протяжении шести недель тренировался в специальном лагере, чтобы исполнять трюки в шоу. При этом его юные коллеги Даллас Лью и Йен Аусли, играющие боевых парней принца Зуко и Сокку, уже были мастерами боевых искусств, но всем актерам пришлось вместе изучать различные стили боя, характерные для магов всех четырех стихий.

И эта основательная подготовка актеров и закадровой команды постановщиков очень заметна: боевые сцены в сериале неизменно приковывают внимание и не кажутся чем-то скучным и сделанным на автомате. Кроме того, все это происходит в захватывающих дух локациях. Конечно, невооруженным глазом мы, избалованные многообразием контента последних лет, сразу видим компьютерную графику и спецэффекты, но графика эта роскошна, красочна и действительно навевает ощущение другого, не нашего мира.

Красиво, весело, задорно именно так хочется сказать про нового «Аватара». Поклонники оригинального шоу возлагают на него большие надежды, и мы от них не отстаем. Посмотрим, как справились с задачей создатели проекта в восьмисерийном премьерном сезоне.

"Крізь сніг" - міжнародний кінопроект, знятий у Чехії за південнокорейські гроші, корейським режисером. У фільмі зіграли американські, британські та корейські актори, в основі сценарію французька графічна новела ,тобто комікс. Про що ж фільм.? У альтернативному 2014-му році боротьба людства з глобальним потеплінням призвела до глобального замерзання. В результаті все живе на планеті вимерло, крім невеликої групи людей на поїзді, що їде через крижану пустелю без зупинки. Їде вже 30 років і за цей час на ньому сформувалось мініатюрне суспільство, де панує тоталітарний режим. Врешті-решт, на поїзді визріває революція Що ж сюжет по-своєму оригінальний, хоча ідею глобального замерзання вже доводилось раніше бачити у кіно. Але головне запитання як усе це подано. Ось з цим у стрічці певні проблеми. Логіка фільму не стійка до критики. Наприклад - вставити сцени, де б "робочий клас" працював, творці забули, тому мета повстання більше схожа на бажання низчого класу помінятися з владою місцями, а не на боротьбу за справедливість. Все починається, коли "революціонери" дізнаються, що охорона озброєна автоматами без патронів, але далі виявляється, що патрони у правлячої верхівки таки були і чому їх не видали таємниця сюжету. Це деякі дивності перших 30 хвилин, далі їх буде ще більше. Удійстві приймали участь досить відомі і непогані актори. Кріс Еванс зіграв Кьортіса - лідера революції, Тільда Суїнтон - харизматичну шизоїдну дуру, представницю тоталітарної влади, Еду Гаррісу знову доручили роль головного негідника та конструктора поїзда, де відбуваються події. Звичайно, авторів фільму можна було би похвалити за цікаву ідею. Поїзд це такий собі світ у мініатюрі. Але зробити свою ідею логічною вони не захотіли.У підсумку, "Крізь сніг" - сюжетно малологічний фільм на тему постапокаліпсису, котрий якимось дивом непогано окупився, отримав непогані оцінки та став основою для серіалу за своїми мотивами.

Щось незрозуміле сталося зі знаменитим режисером Крістофером Ноланом. Виник збій у автора чудових фільмів. Наче зявився самозванець, який не знає, як знімати хороше кіно. Можливо, Нолан просто заліз не на свою територію знімати фантастичні фільми та історичні військові драми не одне й те саме. Але він все ж таки взявся знімати про Дюнкеркську операцію, один з найвідоміших епізодів Другої Світової Війни, хоча по суті це був ганебний відступ, успішна евакуація зберегла життя сотням тисяч військових. Так що ж вийшло у Нолана? Фільм умовно розділений на 4 сюжетні лінії. Перша лінія історія британського солдата-придурка та його побратимів аналогічного рівня інтелекту. Вже на узбережжі вилазить друга лінія про британського командира-ідіота, який займається не організацією оборони, підтриманням порядку серед солдатів чи контролем за проведенням евакуації, а виголошенням епічних промов одному зі своїх підлеглих. Тим часом у повітрі над морем утворюється третя лінія, у якій пілоти трьох британських літаків, одним з яких керує Том Харді ведуть періодичні нудні бої проти чотирьох з половиною німецьких літаків. Персонажі даної сюжетної лінії роблять хоча б якийсь внесок у боротьбу проти нацистів. Четверта лінія це британський рибалка, у якого військові хотіли реквізувати корабель для потреб армії. Але власник виявився гордим, сам набрав рятувальних жилетів і погнав у Дюнкерк, допомагати евакуації.У підсумку, британська армія у фільмі "Дюнкерк"- це кодло дурнів, боягузів та егоїстів. Ні тобі злагоджених дій солдатів, ні допомоги товаришам, ні порятунку, ні самопожертви. Але, схоже, цього Нолану було мало, і, вживши додаткових заходів зробив сюжет фільму нелінійним. Події хаотично скачуть взад-вперед, одні і ті ж самі моменти показані з позицій різних персонажів.
Гаразд, сюжет і його подачу промахали. Що ж там з акторською грою? Частково через сумбурну подачу подій, частково тому що персонажі абсолютно не прописані, в них немає ні передісторії, ні мотивації. І якби не обличчя відомих акторів, їх взагалі не можна було б відрізнити. Навіть талановитий Том Харді і той безликий. Фільм могли би врятувати сцени боїв і військова атмосфера. Пристойний бюджет в 100 млн. доларів і вибрана історична тематика дозволяли створити воістину епічний і масштабний фільм. Ага! Сцени повітряних боїв нудні і нецікаві. Бомбардування на суші тим більше. Масштаб не відчувається взагалі. Режисер наплював навіть на деталі Дюнкерк виглядає красивим і охайним, хоча має бути пошкодженим снарядами. А що з атмосферою? Немає, розтанула у вищезгаданих сюжетних подачах. Не наважилися навіть кров показувати, а постійні бомбардування на узбережжі закінчуються нечисленними втратами, так що пройняти глядача жахами війни "Дюнкерк" не здатен. Коротко про історичну достовірність: надпис в кінці титрів дає чітко зрозуміти, що сюжет фільму не включає ні реальний перебіг подій, ні історичних персонажів. Просто експлуатує відому тему.
З технічної сторони фільм більш-менш пристойний та й оператор, наче, старався. Але уцілому вийшло кінорозчарування від Крістофера Нолана. "Дюнкерк" відверто слабенький у всіх сенсах фільм, який на додачу в основному негативно показує ветеранів Другої світової. Залишається лише дивуватися позитивним відгукам критики і результатам прокату.