Мати з мороку.
У 2008 році аргентинський режисер Андрес Мускетті зняв короткометражний фільм в жанрі жахів під назвою "Мама". Через декілька років роботу Мускетті побачив Гільєрмо дель Торо і вирішив допомогти Андресу розвинути ідеї до повного метру. Приблизно так з'явився фільм "Мама" у 2013-му році. Спочатку варто згадати про позитивні сторони фільму. Око радує візуальна складова. Картинку зафарбували у похмурі тони, що наганяє атмосферу містики. Прекрасну роботу зробив оператор - правильно підібрав плани, навіть у вузьких декораціях будинку є на що подивитися. Ну, і привид "мами", безумовно, виглядає круто, незважаючи на явну компютерну графіку. До речі, попри те, що гроші на створення давала Іспанія, а більшість людей, які його створювали - іспаномовні люди, фільм знятий англійською. На жаль, творці відмітилися й недоліками. Глядачеві, звичайно, пояснюють, хто головні герої, звідки взявся, чого хоче привид мами і таке інше, але певних сюжетних дірок не уникли. Можливо, відповіді на запитання, сценаристи запланували розкрити у продовженні... Кульмінація фільму складає враження, наче сценарист трохи заплутався у власному сюжеті, а дивне по своїй суті закінчення залишає ще більше питань.
Ще, гру акторів можна назвати неоднозначною. Джессіка Честейн в ролі Аннабель, майже увесь час показує емоції на посередньому рівні. Данський актор Ніколай-Костер Валдау у ролі Джеффрі виглядає набагато переконливіше. Непогано показала себе Меган Чарпентьє в ролі Вікторії. Звичайно, ще можна звернути увагу на соціальну спрямованість "Мами": тут піднімаються проблеми материнства та відповідальності за дітей. Отже, у підсумку,з одного боку у стрічці є чудова візуальна складова, добра задумка і хороша гра деяких акторів. З іншого - трохи недоопрацьований сюжет і слабувата гра Честейн. Але творці "Мами", швидше за все, залишились задоволені, бо фільм окупив свій бюджет у десять разів. Глядач, у більшості, також може бути задоволений, бо у жанрі небагато вартих робіт.
Ще, гру акторів можна назвати неоднозначною. Джессіка Честейн в ролі Аннабель, майже увесь час показує емоції на посередньому рівні. Данський актор Ніколай-Костер Валдау у ролі Джеффрі виглядає набагато переконливіше. Непогано показала себе Меган Чарпентьє в ролі Вікторії. Звичайно, ще можна звернути увагу на соціальну спрямованість "Мами": тут піднімаються проблеми материнства та відповідальності за дітей. Отже, у підсумку,з одного боку у стрічці є чудова візуальна складова, добра задумка і хороша гра деяких акторів. З іншого - трохи недоопрацьований сюжет і слабувата гра Честейн. Але творці "Мами", швидше за все, залишились задоволені, бо фільм окупив свій бюджет у десять разів. Глядач, у більшості, також може бути задоволений, бо у жанрі небагато вартих робіт.