Палець уверх Ховарду.

Історія "Соло" про події між "Помстою сітхів" та "Новою надією" у межах існуючого всесвіту Зоряних воєн. Цього разу можна побачити та дізнатись, з чого почалися пригоди зухвалого пілота "Тисячолітнього соколу", вперше зіграного у далекому 1977 році Харрісоном Фордом і з тих пір улюбленця глядачів. Задум повернути Хана Соло на екрани виглядає цілком логічно. Після того, як персонажа показали у сьомому епізоді "Пробудження сили", існувала певна незавершеність у його історії. Тому розповісти про молодість героя було правильним кроком як з комерційної точки зору, так і з точки зору розширення та пояснення всесвіту франшизи.Тональність стрічки відповідає духу самого Соло - авантюриста, котрий долає перешкоди на своєму шляху з легкістю та азартом. До речі, здається, що такий майстер справи як Рон Ховард добре би впорався і з епізодом з основної франшизи. Він з тих режисерів, стиль яких вирізнити складно, але кінцевий продукт завжди виходить дуже якісним. Так сталося і цього разу. Можна спостерігати, як керований невидимою рукою метра сюжет не збавляє обертів та кожному з героїв вистачає часу, щоб виявити себе. Окремої уваги, звісно, заслуговують актори. Незважаючи на те, що на екрані присутні такі знаменитості, як Вуді Харельсон та Пол Беттані, котрі гарно відбувають свої номери, оплесків більше вартують не дуже відомі раніше Олден Ейренрайк та Дональд Гловер. Сто відсотків,для них було перегорнуто нову сторінку. Звісно, до Хана у образі Форда Ейренрайку ще далеко, але вибір на головну роль вийшов надзвичайно вдалим.

Загалом, після таких приємних для ока та слуху спін-оффів, набагато більше чекаєш на появу нових. Цікаво було би побачити окреме кіно про магістра Йоду наприклад. Хочеться вірити,що у будь-якому випадку, " Дісней" та "Лукасфільм" зупинятися на досягнутому не збираються.